The Ursitory

The first French edition of Les Ursitory was published just after the Second World War. During the war Matéo suffered the horrors of the concentration camps, like many others in his village. This is why many years passed until the publication of this book, written at the end of the 1930s.
Matéo was part of the gypsy community, always on the move, at a time where not many knew how to read or write. And he knew this. As a narrator he had a great talent and he dared to write.

Матео Максимофф, циганський письменник

Матео народився у 1917 році в Барселоні, в Іспанії, де його родина знайшла притулок після мандрів багатьма країнами Східної та Західної Європи, намагаючись врятуватися від Першої світової війни. Кілька років потому, у 1920 році, його родичі оселилися у Франції, спочатку як кочівники, без постійного місця проживання, а згодом осіли та стали жити в дерев'яних бараках у Пантені, неподалік від Парижа, в так званій «зоні».
Його батько був ром-келдерар (котляр), який залишив Росію разом зі своєю сім'єю (близько 200 осіб) на початку XX століття, рятуючись від більшовиків. Мати походила з родини французьких манушів. До цього його пращури протягом п'яти століть були рабами у Молдавії та Валахії (на території сучасної Румунії).
Матео ніколи не ходив до школи. Його батько, який був лудильником, погано говорив французькою, а мати була неграмотною цирковою артисткою. У п'ять років він уже говорив кількома мовами, але писати не вмів, бо його ніхто цьому не вчив. Батько, який трохи вмів читати й писати, навчив його рахувати (що було важливим для роботи), а згодом і писати літери алфавіту. Це була вся його освіта. Все решта він вивчив самостійно. Будучи цілковитим самоучкою, Матео читав усе, що траплялося йому під руку: газети, журнали, низькопробні романи та твори великих авторів-класиків.